| |
|
Альбом "Mia" (2002
рік)
Лети
Сипле снами нiч iз рукавiв,
За тобою - нема слiдiв,
Запальничка - замiсть мiсяця,
Замiсть нiчки - молитва ця...
Не плач - твої усi свiти, не плач - лети...
Не плач - лiтати вмiєш ти , не плач - лети.
Очi в очi - знову вiч-на-вiч,
Як колись, такий, як вiн...
Небо, мiсто, музика i ти,
Звiдки йшла, куди iти...
Не плач - твої усi свiти, не плач - лети,
Не плач - лiтати вмiєш ти, не плач - лети.
Понад мiстом, дотиком крила,
Зможеш ти, як я змогла,
Не помiтиш, де та є межа,
Мiж "чужа" i "не чужа"...
Не плач - твої усi свiти, не плач - лети ,
Не плач - лiтати вмiєш ти, не плач - лети...
Сонцем, небом,
дощем...
Я - де тихо i дощ, серед вулиць i площ,
Серед неба i зiр, серед рiк, серед гiр...
Я - де втомлений шлях, де вертається птах
Iз чужих берегiв на дороги свої...
Сонцем, небом, дощем,
Снiгом, вiтром, благаю ще -
Тiльки, тiльки мене
Не залишай...
Я - де трунок п'янкий, де слова вiд руки,
Тi далекi слова, обертом голова
Вiд неписаних слiв, вiд ночей тих i днiв,
Що забути не можу... Я - де тихо i дощ...
Сонцем, небом, дощем...
Снiгом, вiтром, благаю ще -
Тiльки, тiльки мене
Не залишай...
Я давно там, де ти, хай ще довго iти
I летiти дарма. Де ти є чи нема?
Це не знати менi, це надiя бринить,
Я - де свiтло i тiнь...
Я - iду по водi...
Сонцем , небом , дощем...
Снiгом, вiтром, благаю ще -
Тiльки, тiльки мене
Не залишай...
Листопад
Краплi на пiсок, краплi на пiсок,
Слiду не знайти, не згубити крок,
Про одне я їх подумки молю,
Досi ще люблю...
Краплями дощi на зелений лист,
Тiльки про одне, тiльки озовись...
Краплями дощi, краплями дощi -
У моїй душi
Листопад, листопад, догорає туман,
Заблукала у ньому сама,
Листопад, листопад i дороги назад
Вже нема, вже нема, вже нема...
Небо, що обмежене цим дощем,
Вже не вiдпускає, тримає ще,
Загубилась нiч, загубився день.
Де ти ходиш, де?..
Може то не сон, тiльки долi знак,
Може все тепер було би не так,
Лиш туди, де ти - вiдлiтаю я,
Там душа моя...
Листопад, листопад...
Тихо цокає годинник...
Тихо цокає годинник,
мiж минулим i майбутнiм на межi
На шляху моїм порожнiм
Випадковi подорожнi двi душi
Хай дитинство вже далеко,
Повертаються лелеки, як колись,
Зорi з мiстом розминулись,
А вночi перегукнулись, i зiйшлись...
На пiвкроку ближчає зима, вже не вiдпускає,
На пiвсловi вiднаходжу смак, що його знаю...
Нiч осiння наступає,
Гiлку мiсяць колисає, стука в раму...
Засипа дорогу листям,
Засинає моє мiсто...
Надобранiч...
Чорнi черешнi
Чорнi черешнi при бiлiй хатi,
Ходи дiвчино черешнi рвати
Черешнi рвати, черешнi їсти,
Скажи дiвчино, де маю сiсти...
Черешнi рвати, черешнi їсти,
Скажи дiвчино, де маю сiсти...
Сiдай,легiню, отам у сiно,
А то не сiно, а п'яне вино...
Нехай нам зiрка стане за свiдка -
Черешнi чорнi з ночi не видко...
Нехай нам зiрка стане за свiдка -
Черешнi чорнi з ночi не видко...
Поки ми їли, скiльки хотiли,
А зорi бiлi чомусь тремтiли...
Чорнi черешнi уже вiдходять,
А гордий легiнь бiльше не ходить...
Чорнi черешнi уже вiдходять,
А гордий легiнь бiльше не ходить...
Забути все...
Анi за голосом, анi за вiтром
я заблукала знов...
Голос у серцi живе непомiтно,
вiтер - так само...
Вiтер заварений липовим чаєм,
Голос п'янить вином...
Я за тобою, напевно, скучаю...
Хай тобi все одно...
Забути все, забути знов,
Забути раз, забути сто,
Забути всi його слова,
Забути раз, забути два...
Кришиться в пальцях, у скронях пульсує
Те, що на склi пишу...
Не домалюю, так залишу, бо
Лишити мушу...
Час по вiкну стiка непомiтно
Срiберним молоком.
На пiдвiконнi принесене звiдкiсь
Лiто далеке...
Забути все, забути знов...
Де ти тепер
А все-таки щось було -
Невимовлене i нiжне -
Повз нас пролетiло,
Торкнулося нас крилом.
Думок потаємний грiх,
Розгублений, бо торiшнiй...
Блукав безпорадний,
Загублений мною смiх.
Кого шукаю, чиє iм'я
Сама не знаю,
Можливо я, можливо я
По бездорiжжi колись прийду,
В чужому щастi тебе знайду.
Так тихо прoйшла любов,
Заходить у дверi тиша
Мене обiймає,
Цiлує мене немов.
Торкнулося нас крилом -
Невимовлене i нiжне -
Повз нас пролетiло,
А все-таки щось було...
Кого шукаю, чиє iм'я...
Хто я така є
Хто я такa є, що йду додому сама,
У нiч тiкаю - наздоганяє зима,
Пливе дорога - i я за нею пливу,
Хто є тут - будь зi мною.
Було помiтно - хтось заглядав у вiкно,
Загасло свiтло i переграло вино,
Закрила дверi i повернула ключi,
Хто є тут - будь зi мною.
Згасила свiтло i запалила свiчу,
Закрила очi, i вже кудись я лечу
Хай буде тихо, я хочу чути кроки,
Хто є тут - будь зi мною.
Хто я така є, що йду додому сама,
У нiч тiкаю - наздоганяє зима,
Пливе дорога - i я за нею пливу,
Хто є тут - будь зi мною.
Їй холодно
Вона плаче тихо, хоч сльози легкi,
течуть по її щоках.
Вона плаче тихо, вона не з тих,
Хто плаче у всiх на очах,
Вона непомiтно торкає плече,
Як серце тобi болить.
А раптом колись i душа запече -
Не зможе вона не прийти...
Їй холодно однiй
Iнiєм з-пiд вiй дивиться вона,
Ти обiгрiй i зрозумiй,
Холодно однiй.
Хай навколо всi,
Її надiя - ти...
Їй треба забути, забути тебе,
Iз серцем iде вiйна,
Та буде несила їй жити без
Любовi, життя ж не в снах...
I рветься пiтьмою цей промiнь-струна,
Вiдчаю немає меж,
Забути навiки так хоче вона,
Любити навiки - теж...
Їй холодно однiй
Iнiєм з-пiд вiй дивиться вона,
Ти обiгрiй i зрозумiй,
Холодно однiй.
Хай навколо всi,
Її надiя - ти...
Вона вже сама чекає образ,
Бо хоче забути, йти
I в силах твоїх зупинити час,
Такої тобi не знайти,
Такої, як вiтер, таку, як вогонь,
Таку, як гiрський кришталь,
Таку, що захочеш до неї в полон,
Полюбиш її печаль...
Їй холодно однiй...
Я сама
Найменший слiд - вiд доторку губами,
На серцi вiн сльозою вiдболить,
Цей кольоровий свiт збережений мiж нами -
Лише прозора мить.
Я сама, забула тебе,
i очi твої, i руки твої...
Я сама - що бiль промине,
Любов промине - сказала собi...
Уламки днiв несе вiд тебе вiтер,
Далекий спiв не до твого вiкна.
Скажи, чому душа, дощами вмита,
У цьому мiстi одна...
i Я сама, забула тебе,
очi твої, i руки твої...
Твої слова - розiрване намисто,
Твої слова - загублений мiй сон,
Твої слова - чи пожовтiле листя,
Чи то весна бiля вiкон...
i Я сама, забула тебе,
очi твої, i руки твої...
На пiвдорозi iз раю
Знову небо через край...
Знову вiтер догора...
Знову без адрес i назв
Вiднаходить вiн нас...
Знову все втрачає сенс,
Знову вихором несе,
Знову, знову хочу так
Залишитися там...
На пiвдорозi iз раю...
Ангел-охоронець
Край далекий кличе i чуже тепло...
Обнiму обличчя, втомлене чоло,
Будеш ти далеко рахувати днi,
Зустрiчати легко, проводжати - нi.
Ангел-охоронець - не лиши його,
Ангел-охоронець, збережи вогонь,
Ангел-охоронець, так тебе молю -
Хай вiн не зi мною - я його люблю...
Лiченi секунди мiтить серця стук,
Ти iдеш в нiкуди, ти уже не тут.
Вечiр затихає, промовляє нiч...
Як лишити - знаю, як забути - нi.
Ангел-охоронець - не лиши його,
Ангел-охоронець, збережи вогонь,
Ангел-охоронець, так тебе молю -
Хай вiн не зi мною, я його люблю...
Щось тебе тримає, хтось тебе чека,
Та не вiдпускає у руцi рука.
Нiби бiлi крила маряться менi -
Полюбити - вмiла, розлюбити - нi.
Ангел-охоронець - не лиши його,
Ангел-охоронець, збережи вогонь,
Ангел-охоронець, так тебе молю -
Хай вiн не зi мною, я його люблю...
|
|
