No video? Get the DivX Plus Web Player for Windows or Mac
Забудь.
Що говорила тобі,
Що прочитала в очах,
Що залишилось, коли
Між нами ніби зупинився час?
Немовби тільки для двох,
У серці ділений стук,
Щось поміж нами було,
Та прошу я одне тебе -
Забудь...
Коли закінчиться дощ,
Ми інші станемо знов,
І ти не зможеш собі сказати
Це було чи не було.
Щось поміж слів і думок,
У теплім дотику рук,
Коли від неба за крок,
Але скажу сама тобі -
Забудь...
Давай не знайдемо слів -
Так буде легше обом,
Щоб не повірити в те,
Бо все і так здаватиметься сном.
Та тільки серця мого
Частина лишиться тут...
Ти не помітиш цього,
Бо я сама скажу тобі -
Забудь...
Але я знаю, колись одна
Серед дощу чи біля вікна
Буду чекати, бо знаю -
Це моя вина...
Я не боюся, що серця стук
Тобі розкаже, що я не йшла,
Я залишилась, була я тут,
І не забула, коли сказала тобі -
Забудь...
День Народження.
Знову небо синє-синє,
Знову серця половину
Я тобі дарую,
Бо люблю.
Так знайти було нелегко
Щастя, що було далеко,
І тобі його я
Віддаю.
пр.:
З Днем Народження,
Сонце,
З Днем Народження,
Рідне.
Буде хай тобі завжди
просто,
Буде хай тобі завжди
світло.
З Днем Народження,
Серце,
З Днем Народження,
Миле.
Щоб любов тебе вела світом,
Зберегла тебе і захистила.
Як тобі усе сказати,
Що на серці так багато
Теплих слів і почуттів.
Зустрічати, проводжати,
І завжди тебе чекати,
Бути поряд назавжди.
пр. х2
Пробач.
Я дам тобі знати, коли опустіє ніч...
Тобі не дізнатись, чому я сказала "ні"...
Я дам тобі знати, коли вже не буде сил
Тебе чекати, хай ти мене не просив.
пр.:
Пробач,
Хай непомітні сльози,
Це було так непросто -
Спалювати мости.
Пробач,
Може я в тому винна,
Бути хотіла вільна...
І ти мене відпустив.
Я дам тобі знати - не стала тобі чужа...
Так далі тривати не може і є межа...
Я дам тобі знати, навіщо сама колись
Від тебе тікала, та ти залишився скрізь.
пр. х2
Я дам тобі знати, хоча я не знаю сама
Де маю шукати тебе, де тебе нема
Я дам тобі знати, та як же подати знак,
Що тільки забути тебе я не знаю як...
пр. х2
Можеш далі
Це буде тільки сюжет
Для неспокійних планет,
Що були поряд
І не зійшлися
Здавалось ніби однак
Один у небі маяк,
Для сентиментів
Немає місця...
Немає місця...
Немає місця...
пр.:
Можеш далі
Казати, що
Сама я знала...
Можеш більше
Не говорити,
Якщо навіщо...
Нецікаво
Мені, на що
Я маю право
Окрім тебе
Нічого зараз
Мені не треба
Слова свої на замок
І почуття у кулак
Тепер я більше мовчати буду.
Я порахую до трьох,
Я починаю на "раз"
На слові "три" я
Тебе забуду...
Тебе забуду...
Тебе забуду...
пр. х2
Ти далі "номер один"
У хіт-параді думок
Я до кінця відіграю точно
Хай буде сумно мені,
Хай буде весело, щоб
Ти міг піти якщо,
Дійсно хочеш...
Дійсно хочеш...
Дійсно хочеш...
пр. х2
Під облачком
Під облачком явір похилений,
Сидит на нім пташок премилений.
Слухай, мила, як тот пташок співа,
Же з любови нич добра не бива.
Же з любови, же з любови нич добра не бива.
Ци та любов є од Бога дана?
Ци лем може д'яблом підшептана?
Хоч би-с не хтів, то мусиш любити,
Хоч би-с не хтів, про то маш терпіти.
Хоч би-с не хтів, хоч би-с не хтів, про то ма'ш терпіти.
Мила, мила, ти покусо єдна,
Любив я тя не рік і не два.
Ци ми дала зілля си напити?
Не мож', мила, ніяк без тя жити.
Не мож', мила, не мож', мила, ніяк без тя жити.
Під облачком явір зеленіє.
Посмотр, мила, як той вітер віє.
Може, вирве єго з коріннями.
Мила моя, што то буде з нами?
Мила моя, мила моя, што то буде з нами?
І якщо колись
Я не зупиню хід годинника -
Хай собі іде.
Двері зачиню, світло вимкнене,
Так минає день.
пр.:
І якщо колись ти не будеш мій,
Все, що говорив мені одній,
Як ти скажеш їй?
Як же ти зумів все забути, як?
Ти уже не мій, а я лишилася твоя.
Відчуваю я, щось міняється,
Щось уже не так.
Десь далеко ти обертаєшся
По чужих світах.
пр.
Не виню тебе, не затримаєш
Те, чого нема.
Тільки як тепер буду вірити,
Що любов одна.
пр. х3
Ти зустрінеш її
Ти давно вже словам
Просто так не повіриш,
Ти вже знаєш на смак
Розставання і біль,
Тільки цих почуттів
Ти нічим не заміниш,
Просто скажи собі...
Ти, напевно, також
Не умієш прощати,
Не знаходиш слова
Аби просто піти,
І боїшся, коли має
Все починатись,
Так просто скажи собі:
пр.: х2
Ти зустрінеш її і, напевно, впізнаєш,
І забудеш про те, що далеко весна,
Все заради любові, яку ти чекаєш,
І чекає тебе вона.
Розбивати мости,
Наближати світила,
Тільки ради тепла,
Поєднання сердець.
Хтось любитиме нас,
Ми б любити хотіли,
Нам потрібно тільки одне...
пр. х4
Не тому
пр.:
Не тому, не тому,
Що закінчується літо.
Не тому, не тому,
Що скоро зима.
Не тому, не тому,
Що ти десь далеко звідси.
Не тому, не тому,
Сама...
На півслові все обривається,
Це не знаю як називається,
Ні для кого вже в серці місця нема...
Тільки ти і що тут робити з тим,
Так хотіла б я загубитися,
Та чомусь мене ти колись затримав.
Це від мене вже незалежне є,
Ти навчив мене обережності,
Навіть мій тепер обережним став телефон.
І здавалося, тільки трохи ще,
Серце втомлене заспокоїться,
І закінчиться ця історія, як сон.
пр.
Ні без тебе я, ні з тобою я,
Не знайду себе у неспокої,
Лиш уривками випадковими - твоя...
Пелюстки зірок осипаються,
Десь далеко ти прокидаєшся,
Я не можу так, та без тебе ніяк!
пр. х2
Не тому, не тому,
Що ти десь далеко звідси.
Не тому, не тому,
Сама...
Поранена в серце
Поранена в серце -
Куля не вийшла навиліт,
Поранена в серце -
Куля лишилась боліти.
Що було між нами -
З пам'яті видно не стерти,
А що залишилось -
Просто лишилося жити...
пр.:
Обірвалася струна,
Ніби обірвалась я, а не вона.
Залишалась назавжди,
А тепер я прошу -
Дай мені піти!
Поранена в серце -
Це таки сталось зі мною,
Поранена в серце -
Як получилось, не знаю,
Що світ, намальований
Тільки для мене тобою,
По краплі стікає,
І непомітно зникає.
Поранена в серце -
Легко забути образи...
Поранена в серце -
Легше, ніж просто забути.
Я, може, зумію,
Тільки колись, не відразу,
Коли вже не можна
Буде усе повернути.
пр. х2
Попрощатись не зуміли
Ніби сонце, ніби сон,
Краплі світла за вікном,
Ти для мене - ніжність без причини.
Рук і губ твоїх тепло,
Щоб зі мною не було,
Знаю, забувати не повинна.
На межі країн і міст,
Поєднання слів і сліз,
Без адрес і поза розумінням.
Хто сказав, що все пройшло,
Що між нами відбулось,
Знаю, забувати не повинна.
пр.:
Попрощатись не зуміли,
Залишитись не змогли,
Повертались і летіли,
Відривались від землі.
Хай мені не все сказав,
Хай не та, яку шукав,
Хай не знаєш, що там буде далі...
Відпускай себе, лети,
Зможеш ти мене знайти,
А що там далі, я сама не знаю.
пр. х2
Серце залишила назавжди,
Серце загубила, там де ти...
пр. х2
Попрощатись не зуміли...
Повертались і летіли...
Попрощатись не зуміли...
Літня пісня
(Пісня написана в прямому ефірі "Нашого Радіо" на збірні слова слухачів)
Сонце встає, небо розквітає,
Душу мою все це зігріває.
Сонце встає, баба накази дає -
Дід із відром по воду бігом!
Сонце встає, навкруги все цвіте,
Ясне небо сіяє, надію дає,
Співатимуть добрі, веселії люди,
Гулятимуть люди всюди, всюди.
пр.:
А я відпочиваю,
На сонці загораю,
На хвилях колихаюсь,
На хлопців, хлопців задивляюсь...
Сонце встає, я відпочиваю,
Наша радіоточка все співає:
Гарний настрій дає, бо сонце встає!
І всі, хто це чує - не пошкодує!
Сонце встає, небо розквітає,
Душу мою все це зігріває.
Рано сонце встає, баба накази дає -
Дід із відром по воду бігом!
пр. х5
Арешт
Ти уяви собі - падає Боінг,
Людей кидає сила ваги,
Як погані бі-бої вони падають вниз,
Найпоганіша криза з усіх криз.
Я у салоні і саме в цей час
Хтось на небі надав мені шанс,
Я зустріла його врешті решт,
Але все це змінив мій арешт.
пр.: х2
Я бачу сни, я бачу сни,
Ти до мене не ходи, не дзвони,
Коли я бачу сни,
Коли я бачу сни.
Поки наш літак падав униз
Я пригадала, що читала десь, колись,
Що у кожній тварі має бути хтось:
В собаки - собака, в Юнони - Авось,
У моря - річка, у дома - тин,
У Петра - Марічка, все з двох половин.
Ми - два береги, Буда та Пешт,
Все було б добре, якби не арешт.
пр. х2
Що було потім - розповім в двох словах:
Вирішив він зупинити цей жах,
Мене взяв на руки, крила розкрив,
І покинув літак, і на землю злетів.
Сяяло сонце, він сів на траву,
В мої очі він зазирнув,
Я зрозуміла, що нема в світі меж,
Але це все зіпсував мій арешт.
пр. х2
Ось любов, так любов - він долоні простер,
Але поруч з'явився гелікоптер,
Суворі люди, пси, автомати,
Сказали, що право я маю мовчати.
Оце так ламбада, засада така,
Але я була винна - я пілот літака!
Я не встигла сказати:
"І я тобі теж!"
Ось так відбувся мій арешт.
пр. х4
Я бачу сни...
Вийде сонце, виведе з омани,
Але ранок не лікує рани.
Спи - не спи, журися - не журися,
Не зустрілися, то хоча б наснися...
